23 квіт. 2026 р.
26 квітня 1986 року.
26 квітня 2026 року.
40 років з моменту вибуху на Чорнобильській АЕС. 40 років – це проміжок часу, на якому стає помітно, що катастрофи не закінчуються датам и в календарі.
Чорнобиль… І сьогодні, через 40 років, це слово викликає біль, сум, навіть, тривогу. Адже «чорнобильська хмара» повзе Україною.
До річниці Чорнобильської трагедії в гімназійній бібліотеці було проведено низку заходів. Для учнів 2-В класу (вчитель Зоя Винарчук) та 3-А класу (вчитель Тетяна Марченко) бібліотекарка презентувала книгу Катерини Міхаліциної «Квіти біля четвертого». Щемка історія вимушеної переселенки, затаврованої «чорнобилькою» зачепила дитячі сердечка. Як же вони слухали! А потім обговорювали почуте… Як це покинути рідний край, хату, улюблених тваринок? Ні, це не повинно повторитись! І нехай малюнки ще однієї «чорнобильки» Марії Приймаченко, та запах гіркоти трави полин не дають нам забувати про цю трагедію.
Для восьмикласників була підготовлена історична хроніка «Чорним лихом, чорним смутком в ніч квітневу став Чорнобиль». Ткаченко Максим, Семида Поліна, Іванова Зореслава, Сич Роман, Ляднова Маргарита разом з бібліотекаркою ознайомили своїх однокласників з хронологією подій квітня 1986 року, статистикою, переглянули документальні відеоматеріали…
Віра в те, що пісня в лузі ще озветься, прозвучала в колисковій «Треба дитинці рости», яку щемно виконала Локоткова Роксолана.
На виставці «Чорнобиль. Трагедія. Біль. Пам’ять» були представлені книги про героїзм ліквідаторів, про ту жахливу ніч.
40 років. Та скільки б не минуло років з тої трагічної ночі, Чорнобиль завжди буде вогнищем скорботи, вогнищем болі..
Нам лишається пам’ять. Пам’ятаємо. Дякуємо. Шануємо.
